Коли зима стрічається з
весною,
Твердих крижин
розгойдується спів,
Пухнастий сніг крихкою
пеленою
Мов водоспад сповзає із
дахів!
Дзвінкі синиці зграями
прудкими
Важкі від снігу струшують
гілки,
Весна гаптує різнобарвний
килим
І розшиває бісером квітки.
Ну, а зима сидить собі в
куточку,
Весни здалеку вгадує сліди
І вишиває березню сорочку-
Ото вже буде красень
молодий!
І поведе свою русяву панну-
І зронить небо музику
органну,
Здмухне замети білі
вітерець.
Гучні струмочки захлюпочуть
зрубом,
Грайлива річка розплете
косу...
І так на серці стане
любо-любо,
Немов із нього струшують
росу!..
Коментарі
Дописати коментар