День початку кримського спротиву

26 лютого 2014 року під стінами Верховної Ради Криму відбулися багатотисячні мітинги. Понад 14 тисяч кримчан виступили за єдину державу, за свою Батьківщину – за Україну. А в цей час, підступно, без оголошення, Російська Федерація вже розпочала вторгнення на територію Криму.

Розпочалася російська агресія, яка мала вигляд нової форми війни – «гібридної». «Зелені чоловічки», при підтримці місцевих колаборантів, розпочали окупацію півострову.

Від початку окупації російські пропагандисти переконували весь світ, що все відбувалося мирно та за «повною підтримкою кримчан». Проте факти засвідчують зворотне – Крим не прийняв окупантів, громадяни України встали на захист своєї землі, хоча сили й були нерівними.

Крим став прецедентом сучасної світової історії. У післявоєнній Європі це, напевно, єдиний випадок, коли в мирний час одна держава окупувала і анексувала частину території іншої незалежної держави, тим самим порушивши всі існуючі міжнародні та міжурядові угоди.

Попри факт окупації, єдиним законним статусом Кримського півострова в очах міжнародного співтовариства є статус Автономії Республіки Крим та м. Севастополь у складі України. Всупереч цьому Росія встановила свій контроль над територією, що призвело до систематичних масштабних порушень фундаментальних прав людини. Такі дії російської влади стали загрозою міжнародній безпеці.

Хроніка спротиву окупації

З початку окупації мітинги та акції проходили щоденно в різних місцях Криму. Постійним містом акцій протесту став парк Шевченко в місті Сімферополь. Також проходили постійні пікети біля блокованих військових частин. Часто перед «зеленими чоловічками» та так званою «самообороною» ставали жінки та старики.

«Перша акція, яку ми організували, була нечисленною. Зібралося всього осіб 40, і то їх було дуже складно організувати. У нас серед самих учасників точилася дискусія, чи є це доцільним. Але дивлячись, що проходять тільки мітинги на підтримку приєднання Криму до Росії, ми вирішили почати свої акції. З кожним днем на мітингах проти окупації збиралося все більше людей, які долали страх і виходили на вулиці»  з розповіді А. Щекуна

26 лютого	Мітинг біля Верховної Ради Автономної республіки Крим – біля 15 тис. кримських татар та українських активістів та до 3 тисяч проросійських учасників. Протистояння – десятки поранених та двоє загиблих.
3 березня	Акція протесту жінок біля аеропорту Бальбек.
5 березня	У м. Сімферополі група молодих дівчат провела пікет на підтримку військовослужбовців Збройних сил України біля штабу військ берегової оборони Військово-морських сил України. На них напали проросійські активісти.
	У м. Бахчисарай пройшов пікет проти вторгнення російських військ до Криму.
6 березня	Протести проти окупації пройшли по всьому Криму.
7 березня	Антивоєнна акції біля пам’ятника Тарасу Шевченку в м. Сімферополі.
8 березня	Мітинг проти війни та окупації, за мир і єдність України у Сімферополі, містяни, які протестували проти військової агресії Росії, зібралися в центрі міста – біля кінотеатру – і пройшли маршем до військової частини, розташованої на вулиці Карла Маркса.
	Загальнокримська акція «Жінки Криму за мир», в якій прийняли участь понад 15 тисяч кримчанок.
9 березня	Мітинг в окупованому Сімферополі, присвячений 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка.
10 березня	Акції протесту кримських татар проти військової агресії Росії проходили на території всього Криму.
11 березня	Проукраїнський мітинг у м. Сімферополь.
13 березня	Учасниці акції, представниці руху «Жінки Криму за МИР», провели в Сімферополі мовчазну акцію на підтримку свободи слова. Дівчата заклеїли собі роти синьою стрічкою, а в руках тримали чисті плакати без єдиної літери.
14 березня	У різних частинах Криму вздовж основних доріг пройшли мирні акції у формі пікетів проти референдуму, призначеного на 16 березня.
18 березня	Погреб Решата Аметова. На похорон прийшли тисячі кримчан.

Після того, як відбувся «референдум» (16 березня 2014 р.) про статус Криму, масові акції проти російської агресії вже не проводилися, учасники руху проти окупації переважно зосередилися на допомозі українським військовим та їх сім’ям, вивезенні їх на материк. Але спротив не зупинився …